Як придумали Лігу чемпіонів: англійські "понти" й образа французів

Зараз це - найпрестижніший клубний футбольний турнір у світі, а рівно 65 років тому деякі клуби навіть самі відмовлялися брати в ньому участь. Як це було - в оповіданні Йод.media.

2 і 3 квітня 1955 року в Парижі домовилися про перше в історії проведення розіграшу Кубка чемпіонів європейських країн, турніру, який у 1990-х "мутував" у звичну нам Лігу чемпіонів.

Це зараз у турнірі обертаються величезні гроші ("Шахтар", тільки за один факт участі в груповому турнірі, незалежно від результатів, отримував від 25-30 млн євро на сезон) і потрапити туди - мрія будь-якого клубу. А тоді, 65 років тому, багатьох довелося умовляти взяти участь у першому Кубку чемпіонів. У результаті умовили не всіх. Та й взагалі, історія турніру (про це мало хто знає) почалася з образи... Але спочатку - передісторія.

Матерiали по темi
Все можуть воротарі. Як "Ліверпуль" вилетів з Ліги чемпіонів

Як угорці англійців футболу вчили

У першій половині XX століття не було в світовому футболі зарозуміліших людей, ніж англійці. На правах винахідників футболу вони поводилися, як хвальки: відмовлялися від участі в чемпіонатах світу, мовляв, "там нічого цікавого, ні з ким грати", а свій чемпіонат країни вважали єдиним турніром, гідним уваги. І лише зрідка проводили товариські матчі на рівні збірних і клубів, "принижуючись" до рівня суперників.

У результаті на Альбіоні навіть не помітили, як втаратили момент, і їхні "не суперники" вже стали сильніше, ніж самі футболісти Англії.

Перший шок трапився на чемпіонаті світу 1950 року в Бразилії, дебютному для англійців - три попередніх вони пропустили, хоч їх і наполегливо кликали. Приїхавши до Бразилії "королями", англійці не змогли вийти з групи, програвши навіть збірній США (0:1), команді країни, де футбол на той момент і видом спорту майже не вважали, його досі там називають словом "сокер"!

Два інші ляпаси Англія дістала в 1953 і 1954 роках, коли була розгромлена в двох товариських матчах з командою Угорщини. Перший з них відбувся на стадіоні "Уемблі" в Лондоні і закінчився перемогою гостей з великим рахунком 6:3 - це була перша домашня поразка Англії від континентальної команди за всю історію.

Толком не зрозумівши, що сталося, англійці зажадали реваншу та через пів року вирушили до Будапешта, щоб "виправити непорозуміння". І отримали "по самі помідори"! 1:7 - ця поразка від угорців досі лишається найбільшою в історії збірної Англії.

На Альбіоні зробили висновки, відмовилися від застарілої тактики "W-M" з п'ятіркою нападників і вже не так зверхньо поглядали на суперників-європейців. Але не довго…

Образа на зарозумілих британців

У 1954 році в Британії відбувся товариський матч між чемпіонами Англії та Угорщини, "Вулверхемптон" - "Гонвед". Господарі виграли з рахунком 3:2, публіка була в захваті - адже за "Гонвед" грали деякі зірки тієї збірної Угорщини, що принизити їхню збірну раніше. Зокрема, легенда футболу Ференц Пушкаш, ім'я якого зараз носить щорічний приз ФІФА за найкрасивіший гол року.

Ейфорія була такою величезною, що деякі газети в Англії вийшли з однаковими заголовками: "Вулверхемптон" - клубний чемпіон світу й Європи!". Мовляв,"якщо обіграли угорців (а вони - найсильніші в Європі), то тепер саме ми крутіші за всіх".

В Європі на ці заяви образилися і розлютилися. Але розсердилися конструктивно, а головний редактор провідного спортивного видання Франції L'Equipe Габріель Ано написав авторську статтю, де не просто висміяв англійців, а й запропонував революційну на той момент ідею, яка змінила європейський футбол.

Габріель Ано

Ідея чемпіонату серед чемпіонів

Тезисно - про що приблизно писав у статті журналіст:

"Хлопці, якщо ви не цікавитеся футболом за межами Англії, то це не означає, що в Європі не вміють грати. І "Гонвед"- не найсильніший клуб."Мілан","Реал"(Мадрид) - чули щось про таких? До того ж ви грали вдома, на своєму полі, а спробуйте приїхати до цих суперників у гості?

Загалом, є така ідея: в Європі треба організувати турнір між чемпіонами країн - тоді й визначиться справжній чемпіон серед чемпіонів".

Габріель Ано - на сторінках L'Equipe.

Стисло про те, хто такий Габріель Ано. Він був не просто журналістом і редактором. Колишній гравець збірної Франції, військовий льотчик часів Першої світової, колишній тренер збірної Франції (причому поєднував цю посаду з роботою в газеті - немислимо за нинішніх часів), автор ідеї призу "Золотий м'яч" найкращому футболістові року в Європі. Загалом, авторитетна у людина, до якої варто було прислухатися. І прислухалися, хоча спочатку ідея викликала скепсис.

Андрій Шевченко та "Золотий м'яч". Цей приз теж придумав Ано.

Чому на лого Ліги чемпіонів 8 зірок

Скептично до ідеї Ано поставилися чиновники нової організації, Європейського футбольного союзу (УЄФА). Його було був створено тільки в 1954 році, він мав організовувати і контролювати увесь футбол Європи. Але якщо ви думаєте, що чиновники (навіть у футболі) 65 років тому були якимись іншими, то сильно помиляєтеся. "Та, ну, це складно... Треба домовлятися з багатьма... Раптом не вийде? Та якщо ви самі про все домовитеся і зробите, то, може, ми потім цю справу погодимося очолити", - приблизно так відповіли Ано в УЄФА. Навіщо їм зайві проблеми, якщо зарплатня "капає"? Але Габріель був так захоплений своєю ідеєю, що все-таки домовився - довелося особисто спілкуватися з керівниками авторитетних "Реала" і "Мілана", заручитися їхньою підтримкою.

Зрештою 2 і 3 квітня 1955 року в Парижі представники 8 країн домовилися про проведення першого турніру в сезоні-1955/1956. Саме тому (а також через те, що в перших групових турнірах вже Ліги чемпіонів в 1990-х було по 8 команд) на звичному всім логотипі єврокубка - 8 зірок.

Команда з країни, якої не існує

Домовилися 8 країн, але запрошення взяти участь отримало набагато більше. Причому склад учасників визнав не УЄФА, а... редакція газети L'Equipe, на свій смак - по одному від кожної країни. Більшість були, справді, чинними чемпіонами своїх країн: "Реал" - в Іспанії, "Мілан" - в Італії, "Реймс" - у Франції і "Андерлехт" - в Бельгії. І навіть чемпіон Німеччини "Рот Вайс" з Ессена. Чули про таку команду? Не дивно: в 1955 році вона вперше та востаннє стала чемпіоном ФРН, а зараз виступає в Регіональлізі, четвертому за силою дивізіоні чемпіонату Німеччини.

У цій лізі також виступає і ще один німецький клуб, "Саарбрюкен". Він теж був учасником першого сезону Ліги чемпіонів. "Як так?" - запитаєте ви, знаючи, що від кожної країни було запрошено лише по одному учаснику. Але ніякої помилки немає: в 1955 році земля Саар була французьким протекторатом і не входила до складу ФРН. І навіть мала свою футбольну збірну, яка брала участь у відбірковому турнірі до ЧС-1954 але поступилася путівку тільки майбутнім чемпіонам, команді ФРН. При цьому посіла 2-е місце у відбірковій групі, обігравши команду Норвегії.

Саар на мапі Німеччини

А "Саарбрюкен", до речі, не зганьбився і влаштував проблеми самому "Мілану". Футболісти скромного клубу виграли перший матч в гостях на знаменитому стадіоні "Сан-Сіро" (4:3), але були розгромлені вже вдома в матчі-відповіді (1:4) і вибули з турніру, в якому більше ніколи не брали участь до цього дня.

Матерiали по темi
Непробивний воротар відбив 5 пенальті за матч (відео)

Перший сезон Кубку чемпіонів

Відхилили запрошення і відмовились від участі в першому розіграші Кубка чемпіонів представники СРСР і Чехословаччини. У Союзі відповіли, що не можуть грати в зимовий час, як планувалося за календарем, і дебют радянських клубів у Кубку чемпіонів було  відкладено аж до 1967 року, а першим представником у цьому турнірі стало київське "Динамо".

В Англії місцеві футбольні чиновники "не рекомендували" чемпіону країни, лондонському "Челсі" брати участь у турнірі. Правда, вже з наступного сезону Англія теж долучилася - "Манчестер Юнайтед" дійшов до півфіналу, де програв переможцю першого розіграшу Кубка чемпіонів, "Реалу".

Але спочатку мадридці стали першими володарями трофея, довівши, що саме вони, а не якийсь англійський клуб, є найсильнішими в Європі.

Перші чемпіони

Гравці "Реала" взагалі виграли трофей 5 разів поспіль, з 1956 по 1960 роки, чого досі ніхто не може повторити. Але не сказати, що перша перемога далася їм легко. У чвертьфіналі "Реал" вдома легко розгромив югославський "Партизан" (4:0), але в Белграді ледь не зганьбився - 0:3 - одного м'яча не вистачило "югам" для перегравання.

Те ж трапилося і в півфіналі з "Міланом": 4:2 - перемога в Мадриді та 1:2 - поразка в Італії.

І в самому фіналі, який відбувся в Парижі (Габріель Ано виторгував це право для себе і співвітчизників), "Реал" двічі програвав по ходу матчу з французьким "Реймсом" - 0:2, 2:3, але зміг перемогти з рахунком 4:3.

Після "Реал" виграє Кубок (трофей відтоді не міняв дизайн) ще 12 разів, ставши найтитулованішим клубом Європи. А Ліга чемпіонів - найбільш значущим клубним турніром світу.

...Габріель Ано помер у 1968 році у віці 79 років. Дивно, але його ім'ям не названо жоден стадіон світу або вулицю. Навіть просто будь-який приз, скажімо, "Найкращому захисникові сезону" (в роки кар'єри Ано був захисником) Ліги чемпіонів. Прикро, але так теж буває.

Руслан Меженський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту