Історія KRUТЬ: як стати зіркою, якщо ти - бандуристка (інтерв'ю з фіналісткою Нацвідбору Євробачення)

Марина Круть - учасниця минулого сезону "Голосу країни" та нинішнього Нацвідбору. Але ще кілька років тому юну артистку цькували в школі саме через її вибір інструменту. Чому зараз бандура - це класно? Як вона допомагає фільтрувати кавалерів? Про це і не тільки артистка розповіла у неформальному інтерв'ю "Йоду".

KRUТЬ стала кращою в першому півфіналі українського Нацвідбору (пройшов 8 лютого) і на думку журі (Андрій Данилко, Тіна Кароль та Віталій Дроздов), і за результатами голосування телеглядачів. А незадовго до цього ця унікальна артистка поспілкувалася з нашим кореспондентом, розповівши, яким був її життєвий і творчий шлях.

У школі мені казали: "Це так немодно"

- Зараз усі побачили, що бандура - це прикольно. Але у мій час то була трохи диковинка, тому люди реагували приблизно так (закочує очі): "О-о-о-о-кей, чому бандура?". Добре пам’ятаю шкільний булінг. Виступаєш на дитячому святі й усі такі: "Це так немодно, так несучасно". Було неприємно ?.  

Часто відповідаю, що бандура вибрала мене, а не я її.  

Як і більшість українських дітей, я проводила канікули в селі. І там, на день Івана Купала, вперше почула бандуристку. Це, власне, і була причина: мені сподобалося, як цей інструмент звучить. Так, він традиційний, важкий. Але з іншого боку: чому ні? У музичній школі  були різні альтернативи, але я взяла маму за руку і сказала: "Хочу грати на бандурі" ?.

Батьки бачили мене вчителькою, а я грала у метал-гурті

У моїх батьків ціль була проста - щоб я стала вчителькою музики. Всіх це влаштовувало, але не мене ?.

У 15 років я почала слухати джаз, вступила до музичного училища, трохи відірвалася від мами з татом. Спочатку була у метал-гурті, з якого мене вигнали. І слава богу, бо тоді я справді ще не вміла співати (сміється). Потім експериментувала з музикою: співала в хорах, різних інді-групах. 

У 16 років почала писати пісні. Пам'ятаю цей смішний період. У всіх музичних училищах люди займаються "на коридорах". Я мала улюблене місце з дуже класною акустикою. Але настільки ніяковіла, що грала тільки стандартну програму. Лише коли всі виходили - пробувала виконувати щось своє. Боялася косих поглядів у свій бік. 

На другому курсі я дала свій перший концерт: всю ніч клеїла афіші по стовпах, а потім їх здирала вранці, бо виявилося - робити цього було не можна.

Пам’ятаю, так боялася, що не запросила свого викладача. Він досі мені те згадує. Ця людина стала мені другим батьком. Він побачив, що я обрала трохи інший шлях у музиці і не став заважати. Сказав: "Я тебе прикрию, просто роби і шукай своє". Його підтримка була на вагу золота. Відтоді він ходить на всі мої концерти ?. 

У китайців від бандури очі ставали круглі

За кордоном мені легше, бо там люди "чисті" - вони не знають, як бандура звучить, тому їхня перша реакція: "Вау" ?. Їм дуже подобається. Коли виступала в Гонконзі, очі китайців ставали круглими. ?

Українська публіка вже знайома з цим інструментом, тому має хоча б приблизне уявлення, що зараз буде звучати.

Але саме тут я часто наштовхуюся на бар'єр: "Тільки не ця бандура".

А потім виходжу на сцену і починаю ці стереотипи розвіювати. Інколи це заважає, бо моя музика трохи інша.

За інструмент віддали всі заощадження

Зараз у мене одна бандура - вона зі мною вже більше 10 років. Тоді вона коштувала приблизно 1000 євро. Я з простої родини, тому батьки віддали за неї всі свої заощадження. Це був вхідний квиток у життя від них: роби, що хочеш. Потім я її модернізувала, переформатувала. Зараз знову будемо змінювати трохи. 

Загалом, мій інструмент має дуже хорошу карму. Скільки я з нею їджу, і вона не б'ється (стукає по дереву). Хочеться, щоб це тривало й далі.  

Не можу сказати, що ходжу з бандурою щодня замість сумочки. Але коли була малою - носила бандуру за собою постійно. Так тішилася, що в мене є власний інструмент. Це важко. Але хочеш кататися - треба й саночки возити ?.  

Бандура - фейс-контроль у стосунках

У стосунках це одразу фейс-контроль та жорсткий відбір. Вона ж важить 10 кілограмів. Треба мати силу та ресурси, щоб це все нести, мовчати й усміхатися: "Так, так, так, мені не важко, все нормально". "Точно?" "Авжеж. Я ж мужик" (сміється) ?.

Звісно, хлопець може сказати: "Вибач, я не можу допомогти тобі, бо в мене болять руки або ще щось". Але якщо він навіть не запропонує допомогу і взагалі не звертає на інструмент уваги - це насторожує.  

З іншого боку, нещодавно я була за кордоном. Познайомилася у літаку з канадцем. І ось ми виходимо: я з великим хардкейсом, який важить 10 кіло, ще 10 кг - сама бандура, плюс ручна кладь. Ледь іду з усім цим, а він несе свою сумку і навіть нічого не каже. Але це система рівності. У них інший світ і менталітет. Їх так виховують, що це образливо - запропонувати жінці допомогу. 

Інструмент - це вишенька, а не торт

У жовтні я випустила мініальбом ALBINO. Разом із саунд-продюсером Мішею Кліменком ми зробили саунд, повністю створений із бандури. 

Ця музика схожа на торт. Крем - це вокал, корж знизу - барабани, посередині починається бандура, гітара, бек-вокал. 

Ми хотіли максимально заповнити музику різними сучасними обробками звуку, а бандуру зробити, як канву. Якщо вслухатися - її можна почути. Я не роблю музику за принципом: тут має звучати бандура, бо я бандуристка, ні. Відштовхуюся від музики. Вона цього потребує. Не хочу, щоб торт з вишенькою перетворився на вишневий торт.  

Щоб знайти баланс між традиційним і сучасним - спочатку треба його порушити.

Так одразу не прийдеш до того, що хочеш знайти в собі, в інструменті, в голосі, в стилі, в образі та жанрі. Треба шукати і робити помилки. Я так роблю і до сьогоднішнього часу, бо все тільки починається.

Бандура вчить бути мультизадачною

Як воно на сцені без бандури? Чесно кажучи, хочеться зігнутися. ? Насправді, нормально. На "Голосі країни" я співала без інструменту і добре почувалася. У мене є таємниця - я ще та танцівниця. Люблю пуститися в пляс на сцені.  

Звісно, з інструментом на сцені важче. Є права рука, яка робить одну річ. Є ліва рука, яка робить абсолютний розсинхрон з правою. У музичній школі цього вчать з 8 років. Це супер важко, але дуже потрібно. У класичній школі бандуристів музика супескладна технічно, тому вони не працюють на публіку: сидять, грають і ноль артистизму. 

Але зараз я не можу прости сидіти та зосереджуватись на тому, що граю. Мені потрібно грати, співати, контактувати з публікою - щось розказувати/показувати, робити хоча б мінімально нормальне лице та не сидіти зі згорбленою спиною. Три-чотири дії водночас. Тож виходити на сцену без бандури - навпаки простіше, бо не доведеться про все думати. 

Це дозволяє мені бути мультизадачною і в повсякденному житті: можу їсти, говорити по телефону і щось третє робити водночас.

Яке хайпанути? Бандура зі мною з 8 років

Сумніви у своєму виборі є завжди. Переломні періоди трапляються. Байдуже, на чому ти граєш. Це нормальна ситуація. Якщо мені стане не цікаво - не буду брехати собі, людям і продовжувати цим займатися.  

Інколи у коментарях на ютуб пишуть: "Вона просто бере цю бандуру, бо хоче хайпанути".  Та ладно. Я з восьми років з нею. Яке хайпанути?! Я граю на ній, бо цей інструмент краще відкриває мене. Коли ти просто співаєш  - це одне. Але люди часто мені говорять, що бандура і мій голос - хороший симбіоз. Воно сплітається разом і одне одного доповнює. 

Без інструменту я зможу більше думати про голос, сценічну гру, стрибати по сцені. Але саме бандура дозволяє мені розкрити якнайбільшу палітру емоцій. Все те, що ти хочеш донести. 

Фото надані Мариною Круть

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Dar'ya Davydenko
22 жовт 2019 р., 08:08
Alexandra Pikuza
вау!
22 жовт 2019 р., 07:57
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту