Як уникнути вигоряння на роботі

"Йод" разом з психологом продовжує обговорювати теми, що хвилюють людей у XXI столітті. Робимо це як завжди легко та максимально простими словами. Головне - усі поради можна швидко застосувати на практиці.😉

Влітку 2019 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров'я визнали, що вигоряння є хворобою. Офіційно вона називається "синдромом емоційного вигоряння", що провокує хронічний стрес на робочому місці. Однак до реєстру хвороб його внесуть не раніше 2022 року.

У людей стільки часу чекати немає. За останні 5 років скарги на кштатл "мене бісить моя робота", або "я більше не можу працювати у цьому офісі", чути дедалі частіше.  "Йод" та незмінний експерт – психолог Анна Крайлюк - розібралися, чому це відбувається та що робити, якщо вигоряння вже стоїть на порозі.

"Вигоряння провокують високі очікування"

- Мало хто справді в темі, що таке вигоряння. Часто до психологів приходять люди на консультацію зі скаргами: "У мене депресія, перевтома, понижений настрій". Тобто називають усе, крім самого вигоряння. А коли починається розбір - виявляється, мова йде саме про цей стан.

Вигоряння насамперед провокують соціальні очікування. Роботодавець очікує від працівника високих результатів, як і самі працівники. Наприклад, люди бажають якомога більше грошей, визнання, слів на кшталт "я класний спеціаліст". Це провокує сильну жагу до досягнення вершин, постійного руху вперед. 

Але треба розуміти, що саме бажання отримати ці ярлики – "я досвідчений працівник", "я крутий хлопець" тощо – є першопричиною вигоряння. І сигналом до того, що людина починає наближатися до цієї психологічної проблеми.

Звісно, є професії, які швидше провокують вигоряння. Це ті сфери, які пов'язані з великою відповідальністю – наприклад, фінансова чи медична. Саме усвідомлення того, що ти за щось відповідаєш, створює додаткове напруження, яке згодом стає дедалі важче долати.

Фото: Annie Spratt/Unsplash

"Чотири стадії вигоряння"

- Вигоряння ділять на чотири глибини серйозності.

На першій людина ніколи не здогадається, що мова йде про вигоряння. На цій стадії вона дуже натхненна, позитивна, хоче багато працювати. Вона реалізовує усі плани та цілі, проявляє свою суперактивність та суперпродуктивність. Але вже у цьому підході криється помилка та небезпека, адже людина ставить роботу на перше місце у своєму житті. Вона менше витрачає часу на відновлення, на задоволення, на дружбу і стосунки, віддаючи всю себе професійним заняттям. Рано чи пізно у подібному темпі людина виснажується.

На цьому етапі починається друга стадія, коли людина відчуває втому – на фізичному та психологічному рівнях. На цьому етапі можуть проявлятися симптоми захворювань, наприклад, легкого ГРВІ, грипу, ангіни. Таким чином організм нам каже: "Зупинися, відпочинь!".

І якщо людина не зупиняється і продовжує бути в такому надактивному темпі - то вона переходить до третього етапу, коли з'являється хронічне виснаження. На цій стадії людина відчуває постійну тривогу та сильний стрес. Вона не може розслабитися, нормально заснути, адже усі її думки зайняті роботою. Взагалі, маркером третьої стадії є те, що людина, засинаючи, думає про свої незавершені справи. До цього стану підключаються більш серйозні захворювання, які потребують часу на відновлення, а також дратівливість. Починають бісити люди та робота. Психіка таким чином буквально кричить: "Стоп. Мені не вистачає ресурсу продовжувати далі в подібному темпі".

Якщо й тут людина не зупинилася, починається четверта стадія, яку в психології вважають незворотною. Людина елементарно втрачає сенс у всьому, що вона робить. Вона не розуміє, навіщо продовжувати працювати у цій сфері. Буквально - вона вигоріла. Як вогонь, який довго горів, вигорів - і залишилося вугілля, яке більше не запалиш.

"Як попередити вигоряння"

- На першій стадії, коли людина горить тим, що робить, вона рідко усвідомлює, що це проблема. Але вже на цьому етапі важливо усвідомити, що робота - це лише одна зі сфер життя. Ми зміщаємо професійні турботи з першої сходинки та розташовуємо їх на рівні всіх інших – сім'ї, відпочинку, розваг. Це вже є профілактикою вигоряння.

Треба пам'ятати: доки робота найважливіша, доти є ризик вигоріти.

На другій стадії, коли з'являється певне виснаження, важливим є відновлення. Цьому допомагає спорт, відпочинок, хобі, правильний сон та медитація. Це ті речі, які відновлюють нашу психіку та тіло. 

Важливо також відпочивати впродовж робочого дня. Взяти "паузу", вийти прогулятися. У ці моменти, або після роботи, радять вимикати телефон та не сидіти у соцмережах. Ця пауза має бути часом виключно для себе, де ніхто не може відволікти. Таке рішення є максимально якісним з точки зору відновлення.

Фото: Devin Avery/Unsplash

Не менш корисним є відпочинок раз на тиждень. Важливо їздити у відпустки, подорожувати. Ці речі нас також відновлюють і перемикають з робочого стану. Якщо говоримо про третю стадію, то під час неї треба не просто зробити все те, що рекомендували на першій та другій стадіях, а й взяти довготривалу відпустку - на місяць, три місяці або навіть пів року. Подібні рішення часто допомагають повернутися у свою професію, адже на четвертій стадії це є неможливим. Якщо людина любить свою роботу, то краще відпочити 3 місяці, не попрацювати, відновитись до кінця - і не загубити всі свої навички та досвід, аніж втратити їх назавжди.

"Атмосфера на роботі має бути задовільною"

Фото: Marina De Salis/Unsplash

- Часом до вигорання приводить не те, як людина працює, а те, у якій атмосфері вона це робить. Гідні умови праці, комфортний офіс - це вже ресурс для того, щоб не вигоріти. Достойне ставлення керівництва, дружній контакт з колегами - це теж, свого роду, профілактика вигоряння. Тому важливо правильно вибрати місце роботи - де людину цінують, поважають, і де є достатній фідбек за виконані завдання. Ним може бути як матеріальна винагорода , так і психологічна – на кшталт вдячності. 

Інший варіант профілактики вигорання – це глобальні зміни у підході до роботи. Наприклад, у європейських країнах сьогодні пробують переводити працівників на чотириденний робочий тиждень. І, власне, не просто так. Роботодавці розуміють цінність працівників, тому турбуються за їхній психологічний стан. Однак відповідальність за кількість роботи лежить на людині, як і те, як домовитися з роботодавцем. Тому головні поради – бути уважними до самих себе, вчасно відчувати, коли наближається втома, а також якісно відновлюватися, щоб не доводити внутрішній стан до межі. 

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту