Як я повернулася з Європи і сиділа на обсервації під наглядом телефонного додатку

Наша авторка під час карантину повернулася з Чехії і поділилася враженнями про самоізоляцію в Києві, яку контролює спеціальна програма "Дій вдома".

Останні три місяці я з чоловіком працювала в Чехії. Коли почався карантин, у нас було в запасі два місяці відкритої візи. Краще бодай якось працювати в Європі, ніж сидіти без роботи вдома - вирішили ми і залишилися. Але два місяці минуло, а карантин нікуди не подівся - і нам довелося повертатися в Україну.

Матерiали по темi
Мої польські "канікули". Сповідь киянки-заробітчанки, якій захотілося змін

Дорога додому: на автобусі – за ціною літака

Перед від'їздом виникало два основних питання:

  1. 1Як дістатися?
  2. 2Як пройти обсервацію?

Стосовно обсервації чимало колег-заробітчан переживали, щоб українська влада дозволила пройти її на самоізоляції вдома, а не відправила на примусову в якийсь із санаторіїв.

Я з чоловіком у Чехії.

Щодо першого питання, то це був справжній квест. Усі автоперевізники в момент карантину, звісно, підвищили ціни. Щоби бодай якось заощадити, ми перебрали безліч варіантів того, як дістатися з Праги до Києва.

Приватні перевізники - суцільне кидалово. В інтернеті, вайбері є багато різних груп, де водії шукають попутників або збирають пасажирів у маршрутку (максимум 8 людей). Ясна річ, щоби поїздка була комфортною, хотілося б відправитися в дорогу з Праги і зійти з автобуса в Києві. Та де там.

Прямих перевезень з Чехії в Україну зараз немає. Тільки до кордону з Чопом, через Австрію та Угорщину. 

А всі оголошення, в яких писали про те, що доставлять вас від будинку до будинку, виявилися суцільним розводом.

Списавшись з декількома водіями, ми зіткнулися з тим, що вони вимагали передоплату за бронь місця в бусі - 20 доларів з людини. Крім того, деякі нам відповідали: "Є одне місце, але можу взяти двох". Яким чином? У багажнику або на даху? Коли ми припиняли переписку з такими горе-бізнесменами, вони починали нав'язливо дзвонити і писати, підтверджуючи тим самим, що нечисті на руку.

Ми вибрали поїздку на "офіційному" автобусі до Чопа (через Австрію та Угорщину) за 2000 грн. з людини. А там вже знайшли перевізника до Києва - ще по 1500 з кожного. Загалом: 7000 за двох - ціна двох квитків на літак. Бо ще три місяці тому за поїздку з Києва до Праги ми заплатили втричі менше - 2400 грн.

Але ці витрати, як з’ясувалося, - "економ-варіант". Наша сусідка по хостелу одна заплатила за дорогу додому 7000 грн! Знайшла в Фейсбуці перевізника, який обіцяв її довезти від хостелу додому, в Житомир, за 170 євро (4800 грн.). За фактом же сталося так, що на кожному кордоні (чесько-австрійському, австро-угорському) пасажирів висаджували з маршрутки, вони чекали, потім пересідали в інший бус і в кожному доплачували.

42 години в дорозі та схема українських бізнесменів

Їхали ми довго, дуже довго. Зазвичай на дорогу з Чехії треба 25 годин (разом з проходженням митниці). Ми ж добиралися 42 години.

І якщо на чесько-австрійському кордоні все минуло доволі швидко, то на кордоні Австрії з Угорщиною застрягли надовго. Спочатку всіх пасажирів виводили на вулицю і міряли температуру. А потім просто залишили автобуси постояти 4,5 години без пояснення причин. На кордоні Угорщини та України (прикордонний пункт Тиса) ми стирчали ще довше - 8 годин.

Там ми дізналися про одну зі схем заробітку наших підприємливих земляків. Тих, хто не хотів так довго чекати в черзі, пересаджували в мікроавтобус з українськими номерами і за 10 євро перевозили через кордон. Без черги. При цьому водій віддавав ключі одному з пасажирів, а той залишав машину на стоянці в Чопі, звідки її знову переганяли в Угорщину. Господар же буса переходив кордон пішки. Жодною соціальною дистанцією між заробітчанами в автобусах і на кордоні, ясна річ, навіть не пахло.

Дорога від угорського КПП до українського - метрів 200 по мосту через річку Тиса. На мосту так само всіх висаджують уже наші прикордонники і міряють температуру.

А вже на українській території всіх прибулих просять встановити на телефони програму "Дій вдома", яка контролює проходження обсервації. При цьому прикордонники фіксують не тільки паспортні дані, а й номери телефонів, на яких встановлено додаток.

Були й хитруни, у яких не було смартфону або, за їхніми словами, програма заглючила. Як їх контролюватимуть - не в курсі. А особисто у мене почалися веселощі.

Першого ж дня порушила умови самоізоляції

Робота програми "Дій вдома" полягає в тому, що упродовж дня на смартфон надходять SMS (у середньому, 2-4 рази - з 9.00 до 21.00) із зазначенням надіслати своє фото з підтвердженням геолокації. На це дається 15 хвилин. Якщо не надіслав - надходить повідомлення про те, що ти порушив умови самоізоляції.

Коли ми прибули додому, в порожню квартиру на Троєщині, насамперед завершили реєстрацію в додатку "Дій вдома". Сидіти і "діяти вдома" нам наказали 14 днів, до 24 травня.

Добре, що мій брат заздалегідь завантажив холодильник продуктами, бо на два тижні про походи в супермаркет треба було забути.

Тепер залишалося опанувати сам додаток. У чоловіка весь цей час він працював нормально. У мене ж при завершенні реєстрації не розпізнав геолокацію, але фото прийняв. Наступного дня я з жахом побачила, що стала злісним порушником карантину.

Мій смартфон не видав ні звуку, й про те, що надійшла контрольна смс, я дізналася випадково, перевіривши додаток. Крім того, надіслані мною фото не ідентифікувалися.

Довелося проїсти мозок техпідтримці додатку

Почалася переписка з техпідтримкою. Після того, як мені повторно надіслали анкету - фото підтвердилося. Усе. Але за наступні 8 днів користування додатком у мене підтвердилося лише дві фотографії.

Коли я вже проїла мозок службі техпідтримки впродовж трьох днів, мені відповіли: "У вашому випадку головне - це не фотопідтвердження, а сумлінне дотримання умов самоізоляції". Друзі, цей я і без вас розумію і "сумлінно дотримуюся", милуючись весною через вікно. І коли несправедливо загрожує штраф в 17 тисяч гривень, стає прикро.

Щоб якось підтвердити той факт, що програма працює некоректно, я роблю скріни, відеозапис з екрана телефону і, про всяк випадок, не чекаючи повідомлень, надсилаю свої селфі через додаток. Таке от алібі.😉

На 5-й день проходження обсервації на мій телефон надійшов дзвінок від контакт-центру київської міськадміністрації. Цікавилися, з якої країни я повернулася, чи добре почуваюся, з ким сиджу вдома і таке інше. На моє запитання, що робити, якщо додаток "Дій вдома" у мене не функціонує належним чином, заспокоїли, мовляв, підключать мене до телеграм-боту КМДА, чекайте смс.

Чекала більше доби. Не дочекалася. Передзвонила. Знову заспокоїли, мовляв, все ок - зараз підключать. Не підключили. Дзвоню знову. І що я чую? "Не турбуйтеся, просто телеграм-бот заглючив. Щойно почне працювати коректно, ми вас підключимо. А поки що дзвоніть у 102". Котики мої диджиталізовані, як же я вас обожнюю!😊

Але я наполеглива і платити штрафи через ваші глюки не збираюся. Дзвоню в поліцію. Так, мовляв, і так, не працюють додатки – ні перший, ні другий, тож ласкаво прошу до нашого куреня: фіксуйте, приходьте, перевіряйте - я вдома сиджу!

Але поліція була довірливою, і перевіряти мене не стала, а просто зафіксувала моє повідомлення і номер телефону. І при цьому диспетчер нагадав: "Будь ласка, не порушуйте правила самоізоляції". Рідненькі мої, як же я за вами скучила!😊

P.S.

За день до закінчення обсервації мені, нарешті, подзвонили з Нацполіціі. Поліцейський повідомив: їм надійшов сигнал, що я порушила умови самоізоляції.

- Ой, здрастє, як довго я чекала від вас дзвіночка, - у відповідь мені залишалося тільки іронізувати. - А вам не надходило повідомлень про те, що програма "Дій вдома" у мене не працює?

- Ні. А ви зараз де перебуваєте?

- Вдома, звісно.

- Так зайдіть у відділок поліції, поспілкуємося.

- Я не можу - у мене ще самоізоляція не закінчилася. Краще ви до мене заходьте, заодно переконаєтеся, що я, дійсно, вдома перебуваю.

- Добре, зараз дощ закінчиться - і я зайду. Чекайте, - повідомив поліцейський.

Дощ закінчився через 10 хвилин після нашої розмови, але представника Нацполіціі я так і не дочекалася. Мабуть, повірив на слово.

Повідомлення від додатку "Дій вдома" про те, що обсервация закінчилася.

А наступного дня на екрані телефону я з радістю знайшла повідомлення від "Дій вдома" - про те, що термін обсервації закінчився і всі мої персональні дані, які використовувалися для підтвердження умов самоізоляції, видалені.

На радощах ми з чоловіком гуляли пів дня і випили пляшку шампанського.

Ура! На волі!

Ура! Я на волі!
Тетяна Кульчицька
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту