Як зловити "дзен" серед бурхливого міста: 18 уроків, які я засвоїла, переїхавши до Києва

Я опинилась у столиці за власним бажанням. Не підкорювала її і не штурмувала стіни. Місто просто покликало - і я приїхала.

Київ став містом моєї свободи, бо не хотіла зачепитися чи підкорити. Я хотіла пізнати його зсередини. Який він, коли спить і коли прокидається. Коли віють урагани чи світить сонце. Хотіла вивчити його маршрути і запам'ятати координати, а він натомість показав мені зовсім іншу дорогу. Дорогу до себе.

За 23 роки я навчилась ходити, писати, говорити і усміхатись, останнє вдалось якось саме по собі. Наче йшло в комплекті до життя. Увесь інший досвід, який подарувало життя, відпускала за вітром, бо нащо носити із собою валізи, якщо життя завжди дарує все потрібне у потрібну мить? 

Та все ж цей мегаполіс подарував мені свої уроки, що навчили жити, любити, радіти і насолоджуватись. 

Урок №1

Не слухати і не давати порад

Це історія не про те, що люди злі та нікому не можна вірити. Це урок про те, що всім нам властиво змінюватись. Інколи ми йдемо за лідерами думок, наосліп. Бо вони багатші, успішніші тощо… Але вони також змінюються, і вони змінюють свою думку, єдиний орієнтир - внутрішній компас. Бо ніхто не відповідає за твоє життя, бо відповідаєш за нього тільки ти.

Урок №2

Вимикати всіх глядачів

Люди зайняті тим, що думають про себе, здебільшого їм абсолютно байдуже на твої перемоги, поразки і досвід. Більше того - дії інших людей говорять більше про них, а не про тебе. Якщо просто вимкнути егоїстичне уявлення, що всім є до тебе діло, то увімкнеться більше свободи. Більше легкості. Більше природності.

Урок №3

Be yourself

Берегти свою унікальність - це поважати творіння світу. Бути собою - це усвідомлювати, що такого тіла, як те, з якого ти зараз дивишся на цей світ, не було і не буде. Бути собою - це прийняти: не було і не буде такої райдужки очей, відбитків пальців і коктейлю з прожитих днів і незабутніх емоцій.

Урок № 4

Танцювати на світлофорах, читати в метро.

Можна навпаки. Не буде пояснень. Просто спробуйте.

Урок №5

Немає значення де ти, якщо ти в моменті.

Часто нам здається, що події сильніші, бо всього дуже багато, бо увесь світ тисне і все наче навалилося. Хочу вас засмутити - таки здається. В моменті не існує проблем. В моменті існує тільки життя, все інше - проєкція мозку.

Урок №6

Писати собі листи

Перед важливими рішеннями, я сідала і писала собі лист. Коли було сумно, сідала і писала собі лист. Насправді це лише такий прийом - ти пишеш, мозок з "думання" перемикається на моторику і ти вже не в проблемах, ти в житті і ти пишеш. Ти пишеш лист - і це кльово. Кумедно, як мінімум. Допомагає побудувати відносини із собою. Допомагає приймати рішення. Допомагає просто бути.

Урок №7

Не зраджувати

Коли я звільнилась з роботи, поїхала до батьків, залізла на горище та знайшла цілу купу старих щоденників. На моїх очах знову розгортались події життя. Великі грандіозні плани перетворювались на записи з адресою психолога та назвами заспокійливих. Тоді я зрозуміла, що я завжди знала правильну відповідь. Інколи нам здається, якщо один раз підеш проти себе, нічого страшного не відбудеться. Але таки відбудеться. Ти напрацьовуєш модель поведінки, якої важко позбутися. Того вечора я дуже довго проплакала над тими записниками, тоді я записала в наступний щоденник два уроки. Перший ти читаєш зараз, а другий, був першим - "не давати і не слухати поради". 

Урок №8

Робити паузи

Між словами, у стосунках, у житті. Інколи життя триває за інерцією. Правда, все так швидко. Серед гаму та кіпішу буває важко відстояти свій внутрішній ритм. Але треба навчитись його слухати, а для цього потрібно дозволити собі робити паузи.

Урок №9

Писати історію, яка надихає

Дуже довго я думала, що всі мої досягнення були лише способом довести: "Я краща, подивіться, я краща", але ні.

Вони мали ще одну властивість і вона також надихає. Наша історія, насправді, не така важлива, але ж так приємно, коли вона може надихнути інших на вчинки, і найважливіше - якщо вона здатна надихнути тебе.

Урок №10

Відпускати

Люди приходять і люди йдуть. Ми приходимо і йдемо. Динаміка та еволюція притаманна усьому живому в світі. Навчитись відпускати те, що зжило себе — це ключ до всього, чого так прагнемо. Відпускати - це не про втрату, відпускати - це про свободу.

Урок №11

Не вимагати у життя особливих умов

Коли я проходила #happinessonline , то познайомилась з майстром Сан Дао та виконувала практику вдома по запису, це давало дуже класний ефект. Я просто мріяла потрапити до нього на групове заняття, а все ніяк не виходило, спочатку думала, що попрактикую трішки вдома, щоб не бути безглуздою на занятті, потім чекала, коли грошей буде трішки більше. Потім чекала, коли настане потрібний час. Недавно мій майстер загинув. Він пішов з життя дуже молодим. Того дня я зробила практику вдома і більше не просила в життя якихось особливих умов.

Урок №12

Дякувати за невідчинені двері

Я часто практикую вдячність. Висловлюю її собі, людям і подіям. Це дуже просто. Ти шукаєш хороші моменти в житті і дякуєш. Навіть коли все не дуже ок, є, за що подякувати.

Це кльово, це наповнює, це змінює фокус у голові. Та одного дня мені було так сумно, що я не хотіла дякувати. Я вважала це лицемірством. 

- За що я маю дякувати? За оце все, що відбувається?

Я навіть гонорово піднімала голову в небо і казала:

- Агов, ми не так домовлялись:)

- Є така штука - вдячність за невідчинені двері, чула? - спитала мене подруга.

Не чула, але це формулювання здалось найчеснішим. І я подякувала. Так щиро, як тільки могла тієї миті. 

Це було щось типу:

- Боже, це такі кльові двері, вони так гарно блищать і ці одвірки такі прекрасні. Мені здається, що це найпрекрасніші двері на планеті. Але якщо вони не відчинилися, то вони не мої, правда?

Дякую за те, що є, але мене ж чекаэ щось краще, правда?

Бог не написав мені послання хмарами на небі, але певної миті я відчула , що знову на своєму шляху. Бо це історія зовсім не про двері і можливості. Це історія про вміння визнати, що ніколи не знаєш, що чекає тебе навіть за найпрекраснішими дверима. І якщо вони не відчинились, то, можливо, варто просто подякувати їм, щоб іти далі.

А на шляху, на шляху завжди трапляються місця, опинившись у яких з новою силою дякуєш за всі невідчинені двері.

Урок №13

Чекати

Ооо, це мій улюблений урок, іспит з якого я щиро намагаюсь скласти от уже який рік поспіль.

Мої улюблені правила з цього предмета:

"навіть, якщо зачати дитину з 9-ма різними жінками, то пологи все одно будуть через 9 місяців"

"скільки свічок не запалюй і не піднімай сонце руками, світанок настане тоді, коли настане час"

"фермер, коли садить зерна бамбуку в землю, щоранку впродовж 4 років, поливає зерна, не знаючи, чи зійде бамбук. І тільки під кінець 4-го року бамбук виростає до 20 метрів лише за 90 днів"

Ці історії кажуть самі за себе, але урок звідси дуже простий.

У житті, як і в природі, є певний період, за який відбувається певний процес.

Урок №14

Обирати і поважати

Ми поважаємо вибір інших людей тоді, коли дозволяємо собі робити власний.

Якщо ми не дозволяємо собі робити вибір, виходячи зі своїх щирих бажань, ми не зможемо іншим дозволити бути тим, ким вони є.

Обирати дуже важливо. Обирати - це поважати себе. Обирати - це дозволити іншим так само робити вибір і поважати їх за це.

Урок №15

Пам'ятати про маму, тата і свою кохану людину

Я досі зрідка телефоную мамі й татові. Чоловікам телефоную часто, бо робота в мене така, тож тут історія зовсім про інше.

Одного разу я сиділа з однією жінкою, і вона розповіла мені дуже важливу історію.

Майже цитую:

- Надю, ти знаєш, в кожного чоловіка є жінка, яка буде дивитись на нього, як на бога.

Тоді я дуже змінилась, бо зрозуміла таку дуже просту, але важливу штуку:

У нас всіх є люди, для яких ми най-най. Не залежно від статусу, віку і цифри на вагах. І в нас є люди, які для нас най-най.

Я почала інакше спілкуватися з людьми. Це не завжди виходить, але коли я бачу перед собою людину, я спілкуюсь з ним/з нею з усвідомленням того, що це чиясь мама/тато, коханий чоловік або дружина, брат, сестра чи подруга.

Десь у світі є людина, яка дивиться на нього/неї , як на бога (чи бАгіню).

Тоді легше перемкнути формат спілкування і говорити так, як хочеш, щоб говорили з твоїми мамою, татом або чоловіком.

І навіть, якщо людина не дуже тобі приємна, треба пам'ятати про урок №14 ("обирати"), а це завжди можна робити з повагою.

Бо це також вибір.

Урок №16

Починати з добра в душі

Світ значно розумніший, ніж ми думаємо. Словами, діями, можна обдурити людей і навіть себе. Але, здається, комунікація душі зі світом відбувається мовою намірів.

Колись я грала в трансформаційну гру, яка добре показувала, як твій внутрішній стан впливає на події. Це було щось магічне і це важко пояснити, але та істинна ціль, з якою ти говориш чи дієш, впливає на те, до чого приведе твій шлях.

Це історія про щирість із собою, зі світом і з людьми. Про те, коли щось не вдається, спитати у себе: "А для чого я це робила?"

Я вчу цей урок, інколи він буває дуже гірким на смак, але добре показує: якщо ти починаєш шлях з добра в душі, то й рухатися приємніше.

Урок №17

Обіймати світ навпроти

Декілька днів тому я їздила додому і коли обіймала тітку, то відчула, наче обіймаю не тіло, а світ всередині. Це був як провал свідомості у нові виміри.

Після того я обіймала людей і затамовувала подих з таким захопленням. На рівні відчуттів - це наче ти торкаєшся чогось безмежного. Це усвідомлення, що всередині тіла, яке ти сприймаєш візуально, вирує життя. Там і думки, і емоції, і історія душі.

Я почала обіймати тепер людей і слухати їхнє серце. Цього навчив не мегаполіс. Цього навчило життя. Жити з усвідомленням того, що ким би не була людина навпроти, всередині у неї цілий світ.

Обіймати, а якщо не виходить, то читай урок 10 ("відпускати").

Урок №18

Не чинити опору і брати відповідальність

Ці дві істини, насправді, тісно пов'язані. Тут історія про те, що будь-який внутрішній опір чи боротьба забирають багато енергії. Їсти/не їсти о 2 ночі, працювати чи відпочити? Писати чи не писати?

Отже, ця концепція полягає в тому, щоб зробити так, як хочеться і взяти за це повну відповідальність.

Я вчусь не опиратись своїм проявам і брати за них повну відповідальність. Інколи це буває важко. Інколи буває весело, а здебільшого - просто чесно.

А от чесність - це прекрасно завжди.

Фото: Unsplash

Душа Мегаполіса
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту