Якби фінансовий аналітик був стендап-коміком: "Україна схожа на морську свинку"

Продовжуємо рубрику "Правила проживання". Пропонуємо солідним експертам, відомим та успішним людям уявити себе стендап-коміком, які розповідають про особисті спостереження за життям у нашій цікавій та надзвичайно дивній країні. З власної експертної дзвіниці, зрозуміло. Ми не обіцяємо, що буде смішно. Але точно - гостро й розумно.

Першими своїми десятьма "правилами проживання" ділиться фінансовий аналітик, експерт в галузі економіки Олексій Кущ. Він знає, яким має бути справжній символ України, чому Квентін Тарантіно зараз став би ідеальним главою Кабміну і де сьогодні можна швидко "підняти" великі гроші.

Україна схожа на морську свинку. Вона така ж гарна, пухнаста, подобається дітям, однак при цьому на ній дуже люблять ставити досліди. У неї практично немає імунітету і будь-який перепад температури (себто, світової економіки) призводить до хвороби - глибокої системної кризи. 

Наші головні біди - відсутність імунітету і зовнішня незахищеність. Ми не здатні посилати в зовнішній світ вербальні сигнали своєї сили. Країни бувають реально сильними, яким навіть не потрібно гарчати, бувають слабкими, які риком можуть відлякувати сусідів. Наприклад, Америка - лев, а Росія мені нагадує кота, що спинаючись на кінчики лап, починає шипіти, але відлякує швидше зовнішнім виглядом, а не реальною загрозою. І є Україна, і вона схожа на морську свинку ще й тому, яка може подавати сигнали, що лише привертають хижаків.

З'ясовувати, що справедливіше про українців – "дурні чи бідні, або "бідні чи дурні" - це як і логічний парадокс: "що було раніше - курка чи яйце?". Ми в замкненій системі цієї проблеми. Був би цей зв'язок лінійним, ми б або бідність побороли, або дурість. Є люди, що пишуть правою рукаю та шульги, а є амбідекстри, які можуть писати і правою, і лівою рукою. У плані дурості й бідності у нас амбідекстрія - обидві працюють одночасно.

Символ України - охолоджувальна вежа ядерного реактора на полі соняшників. Це символ колосального технологічного прогресу, який дістався нам у спадок, а з іншого боку - це устремління до архаїзації та прагнення позбутися технологічного багатства на користь приземленості.

. На посаду прем'єр-міністра України я б запросив Квентіна Тарантіно. Якщо згадати "Убити Білла» і сцену різанини в японському кафе - це якраз те, на що наше населення сподівається стосовно олігархів і всієї економічної надбудови. Ми ще не дійшли до рафінованого й цинічного гумору братів Коенів, та після Тарантіно саме вони могли б обійняти посади прем'єрів. Адже все одно Тарантіно пішов би у відставку.

В Україні без грошей можна прожити 28 років - саме стільки років незалежності відзначимо цьогоріч. На Заході гроші класифікують як капітал - те, що людина може інвестувати, відкладати, створювати пасивні доходи. У нас не гроші, а засіб обміну. Це та кількість папірців, яку видають українцям у вигляді зарплати, щоб вони могли обміняти їх на мінімально необхідні їжу, одяг, послуги.

Про підвищення зарплати можна просити в єдиний спосіб - заявою про звільнення. Тут не працюють позитивні стимули у відносинах з роботодавцем.

Торгуватися - це заощаджувати свої кошти. Не робити цього, за уявленнями західної людини, навіть соромно. Той, хто не торгується, все одно що спалює кілька купюр зі свого гаманця. Але у нас є генетичний код минулих десятиліть: значення матеріального пригнічувалося, а нематеріального, нераціонального - посилювалося. Ми ще довго будемо жити в цій парадигмі. Вона негативна. З одного боку, українці не прагматичні, керуються нераціональними факторами і критеріями, не вміють торгуватися навіть на глобальному світовому рівні. З іншого боку, пригнічення матеріального призвело до спалаху необґрунтованого споживання. Наприклад, коли з невеликої зарплати людина купує собі новий IPhone.

Найлегші та найбільші гроші зараз можна підняти на політиці. Українська політика - проституція в кубі. Схеми зрозумілі. В країні криза - одразу з'являються люди, які можуть запропонувати прості рецепти виходу з неї. Насправді ж вони швидко розв'язують власні проблеми.

Мене найбільше шокує мотивація українського бізнесмена середньої руки. Кожен з них може продати все, що має - бізнес, житло, авто - і придбати будинок в Португалії або Греції, щоб безбідно прожити до кінця життя. Те, як люди знаходять мотивацію, щоб залишатися в Україні, розвивати свій бізнес, всупереч проблемам і опору репресивної держави, найбільша для мене загадка. Розгадати її донині не вдається.

ЗАПИТАННЯ "ІЗ ЗАЛИ"

Що вибрати - гривню, долар чи євро?

Євродолар.

Де зберігати - на депозиті чи під матрацом?

Під матрацом, якщо він у банківському сейфі.

Що краще - позичати чи заощаджувати на здійснення мрії?

Заощаджувати.

Як бути: працювати на когось чи почати свій бізнес?

Є чотири квадрати особистого добробуту: мати постійну роботу, пасивний дохід, бізнес і фінансовий потік від бізнесу, який управляється іншими людьми. Треба прагнути цього.

Як діяти: їхати на роботу до іншої держави чи залишатися тут?

До 25 років - їхати, з 25 до 50 років - жити в Україні. Після 60 років - жалітися, що немає вибору.

Зображення: openclipart.org

Ганна Гончаренко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту