Своїми "правилами проживання" у світі українського шоу-бізнесу ділиться продюсер Денис Путінцев, який працював з багатьма відомими артистами.

Якби стендап-коміком був продюсер: "Наші артисти хочуть не заробляти, а "звєздєть"

“Йод” відкриває рубрику "Правила проживання". Тут ми пропонуємо солідним експертам,відомим та успішним людям уявити себе стендап-коміком, який зі сцени розповідає про особисті спостереження у нашій цікавій і дуже дивній країні. Зі своєї експертної, звісно, шоубізнесової точки зору.

Своїми "правилами проживання" у світі українського шоу-бізнесу ділиться засновник промо-компанії STARBOM.COMpany, креативний продюсер Денис Путінцев, який працював з багатьма відомими артистами.

Про систему і дупи

Мені здається, наш шоу-бізнес схожий на павича – власника гарнючого хвоста і сумнівного голосу. (Хочу зазначити, у цьому випадку я кажу про систему, а не про артистів). А ще на страуса, який засовує голову в пісок, при цьому виставляє напоказ свою дупу, завдяки якій і набирає собі бонусів.

Та головне, що у цих пташок все виходить! Ну і нехай людина співає і дупу свою показує. Основне завдання: глядачам має бути добре і весело! Звісно, краще, щоб це була дупа Дженніфер Лопес, але ж не всім так щастить, як Джей Ло.

Про біди та радощі

Перша біда нашого шоу-бізнесу – це містечковість. Нехай в мене кидають каміння, але багато людей у нашій країні, які «граються» у шоу-бізнес, на жаль, поводяться  містечково. Це, власне, і мене стосується. Але вони ж і розвивають наш внутрішній локальний шоу-бізнес. А це вже не біда. Це радість.

Друга біда та радість водночас – бажання нашого ШБ не стільки заробляти, скільки "звєздєть". Як правило, по бартеру, "за харчі", а то й взагалі "на халяву". Але знов ж таки – нема щастя без нещастя. У цьому локально-бартерному просаку спостерігається внутрішній рух, є якісь виступи і таки відбувається чиясь реалізація. 

Ну й третя біда, вона же щастя: хлопчики та дівчатка, за «зірковість» яких платять їхні заможні «хлопчики» або «дівчатка». Ясна річ, є винятки, коли інвестиційна лялька перетворюється на верстат для друку зелених купюр. Але при цьому така лялька повинна мати як мінімум харизму і працелюбство. В ідеалі – ще й талант. Хоча тут я загнув, звісно.

Переважно публіка сама фільтрує "грошові мішки" на сцені, усередині яких нічого немає крім грошей. Але саме ці інвестиції в самомилування і підігрівають механізм українського шоу-бізнесу. Тут як в історії з Робін Гудом: ідейний менеджер забирає у багатих і роздає, вливаючи у бідних. Бо "правильні" артисти майже завжди безнадійні, на жаль. Часи міняються, а цей сюжет вічний.

Про політику як шоубіз

Раніше Верховну раду називали альтернативою нашому шоу-бізнесу. Адже механіка та ж, тільки гонорари вище. Та якщо брати до уваги останні події в нашій країні, політика і шоу-бізнес так тісно переплелись, що мені вже незрозуміло: де цирк, а де крематорій.

Судячи з того, хто балотується, представники шоу-бізнесу у майбутньому стануть набагато вагомішими, ніж представники застарілого виду серйозних дядечків і тітоньок у коридорах влади. Народу потрібні свіжі обличчя, хліб та видовища. І останнім часом в політиці перевага спрямована саме в бік видовищ.

Я вважаю, що у нас існує один великий політико-шоу-бізнес. Але перипетії шоу-бізнесу, коли поспівали-станцювали-потрахались-посрались-розбіглись, практично необразливі. А ось коли подібне відбувається в політиці, це відбивається на долях і життях мільйонів людей. І ось це вже не смішно.

Про “Євробачення”

Українців реально зациклило на цьому конкурсі. Історично так склалося, мабуть. Андрій Данилко якось сказав, що він, лише беручи участь у «Євробаченні», зрозумів: для європейців цей конкурс – весела інтернаціональна тусовка, а наші – нервуються, ковтають валідол, шукають політичні підтексти і обговорюють постфактум усе побачене в соцмережах і ток-шоу.

Нам давно пора навчитись у європейців реагувати в першу чергу на емоцію, на персонажа, і тільки потім на все інше. Я ЗА емоції! Ну, можна ще додати у сприйняття іронію, без якої «Євробачення» у принципі сприймати неможна.

Про майбутнє

Думаю, майбутнє українського шоу-бізнесу полягає в тому, про що ми казали вище: артисти йдуть у політику. Вони привнесуть у владу нестандартні нові рішення. Тому і політики мають іти «з візитом» - у шоу-бізнес. З усім своїм адміністративним і фінансовим потенціалом. Їм же Палаци спорту і стадіони забезпечено!

Хоча політики уже там, у шоу-бізнесі. Просто їм треба показати людям інші свої здібності, крім таких, як пиз…Іти та пИз…ити. Гітарка там, баянчик, караоке на Майдані… Усе це потроху освітлюється медіа. Але має набути глобальних масштабів. Отакі от інвестиції в ШБ і забезпечать нам майбутнє. Не зовсім світле, але благополучне.

Якби я став президентом Українського шоу-бізнесу...

Перший наказ, який негайно був би мною підписаний, - заборона вилизувати анус пихатим персонам і плодити кумівство в професійних взаємодіях. Ця незмінна особливість людських взаємодій гіпертрофована у ШБ. І мені через це дещо ніяково.

Я прекрасно розумію, що навколо повно особин, які не виблискують творчим потенціалом, але здатність лизати вони мають унікальну. Я усвідомлюю: це дає потрібні клієнту результати. Але я б усе-таки заборонив вилизування тунелів до успіху. Принаймні на певний час, щоб, нарешті, виплили на поверхню правдиві людські та професійні відношення. Відчистимося трохи – і знову лизати.

Петро Йодченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту