Захер-Мазох та його фетиші: альтернативна історія народження БДСМ у Львові

Якщо у Львові вийти на Сербську і пройти два кроки, можна побачити людей, що сунуть руку до латунної кишені статуї. Підійшовши, можна з'ясувати, що це статуя письменника Леопольда фон Захер-Мазоха, що стоїть на вході в кафе. Якщо зайти всередину, можна побачити ланцюги, наручники, офіціантів з батогами і барельєфи геніталій. А якщо читати далі, можна дізнатися, що то за людина.

Світ великий, одного і того ж дня, але в різні роки відбувається купа цікавого і значущого. Наприклад, 9 березня в Україні всі знають як день народження великого Кобзаря, проте цього ж дня 125 років тому помер не менш цікавий персонаж зі світу письменництва - Леопольд фон Захер-Мазох.

Під руку з де Садом Мазох став біля витоків БДСМ як окремої сексуальної культури (не на рівному ж місці з'явився садомазохізм). Довкола особистості письменника і публіциста в'язкою хмарою клубочаться міфи, домисли й недостовірні гіперболи, заслужені неоднозначністю схильностей і фетишів цієї людини.

Втім, якщо в далеких східних землях осяяні монахи пропонують людям замислитися про карму, то на заході прагматичні психоаналітики 19-го століття, притримуючи на носі пенсне в тонкій оправі, натякають, що карма - то, може, й добре, проте ноги ростуть все-таки поближче - з дитинства.

Хвилинка біографічного бекграунду

Дитинство та юність частіше за все минають у лоні сім’ї, і часто саме родина має колосальний вплив на формування дитини як особистості.

Постає закономірне питання: чим таким треба було навпливати на малого Лео, аби потім він усе життя писав та мріяв про батоги, якими хижо-розкішні дами, вдягнені в хутра, шмагають того, хто добровільно віддається їм у рабство, будучи готовим змінити аристократичне ім’я на ім’я кріпосного українського селянина й озиватися на нього?

Розбираємось.

Про насильство

Леопольд народився в католицькій сім'ї в 1836 році й названий на честь батька. Леопольд-старший був начальником поліції Королівства Галичини і Лодомерії. Все дитинство юного Лео було пронизане історіями з татусевої роботи про страти, тортури й усілякі покарання.

Коли тобі 10, за вікном - сумнозвісна Галицька різанина в рік місцевої революції 1846 року, а каральною стороною керує рідний батько, складно таке ігнорувати. Улюбленими книгами юнака стають життєписи великомучеників, майбутнього письменника починають заворожувати картини жорстокості.

Попри те, що Лео ріс в інтелігентній родині, знайомлячись з принадами драматургії, трепетом українського фольклору і красою природи (тато хлопчика був хоч і військовою, та все ж тонкою людиною і допитливим натуралістом - в домашньому музеї жили вельми цікаві палеонтологічні експонати), служба батька незгладимо відбилася на подальшому житті сина.

Про Україну

До речі про фольклор. У родоводі батька - іспанці, німці, французи, мігранти з Праги, батьки матері - вихідці з чесько-німецької діаспори та румуни. То звідки, власне, серед усієї цієї західної благоліпності взятися носіям проникливих історій про "співучу та мальовничу"?

Її звали Гандзя. Огрядна українка, якій свого часу новонародженого, за словами лікарів, феноменально слабкого і дивом живого Леопольда віддали як няні, аби та його вигодувала, виходила та виховала.

Не Арина Родіонівна, звісно, але все ж досить чуйна і значуща в житті майбутнього письменника жінка, вона знала мільйон народних пісень та історій, які Лео буквально ввібрав з молоком, а потім, вже письменницьки зміцнілий, дбайливо уплів у тканину своїх творів.

Про батоги

Ще однією знаковою фігурою в житті Леопольда був дід, Франц фон Мазох. Власне, на його прохання мати Лео, виходячи заміж, і не змінила прізвище повністю, взявши натомість подвійне: поховавши двох синів, старий дуже не хотів, аби рід перервався і прізвище було забуте, - так і з'явилися Захер-Мазохи.

Лео діда обожнював, вони часто гуляли разом. За словами Леопольда, "перехожі впізнавали дідуся і кланялися йому". Так, професор фон Мазох був помітною фігурою, доктором фармацевтики і ректором Львівського університету. Та не ректорством єдиним. Францу фон Мазоху приписують авторство досить нетипового методу боротьби з холерою, що неслася Галичиною свого часу.

Суть у тому, що хворого підвішували і били батогами з усіх боків. Мовляв, з потом і криками хвороба покидає організм. Головне - не перестаратися, щоб пацієнт таки не вмер. Метод виявився напрочуд ефективним, хоч і радикальним - це вам тут не подорожника прикласти. Вважається, що саме завдяки Мазоху відступила одна з найстрашніших епідемій холери на його батьківщині. 

Такий-от цікавий професор, і онук йому виріс вельми до пари.

Про хутра

Слабкість до владних домінуючих жінок, вбраних у хутряні накидки, Леопольд фон Захер-Мазох проніс через усе життя - вона вкарбувалася в основу багатьох його еротичних описів у повістях, а також стала мало не головним особистим фетишем (що, загалом, взаємопов'язане). Впевнена, свого часу психоаналітики вдоволено присвиснули, дізнавшись, що ноги в цієї історії ростуть прямісінько з дитячої травми.

В період бурхливого пубертату десятирічний Лео сховався в шафі і підглядав за своєю тіткою. Взагалі-то він із сестрами в хованки до цього грав, але щойно графиня Ксенобія, так її звали, увійшла до спальні, гра враз забулася.

Тітка Леопольда була безумовно ефектною, неймовірно вродливою жінкою, постійно носила хутра, мала нереальний успіх серед чоловіків і славилася жорсткою вдачею. Якщо й був найкращий об'єкт для вологих фантазій незграбного підлітка, то хто, як не вона?

Отже, сховався Леопольд у шафі. Графиня тим часом завела до кімнати коханця, невдовзі увірвався чоловік з двома товаришами, маючи намір провчити дружину.

Скандал, інтрига, натяг емоцій - утім, графиня була не пальцем роблена, і поки коханець, перелякано прикривши найдорожче, утікав, мадам жорстоко побила і чоловіка, і його приголомшену свиту.

Після цього коханець повернувся (мужчина був полохливий, однак цілеспрямований), і крізь щілину в шафі переляканий, але мов заворожений, Леопольд спостерігав за тим, як Ксенобія нещадно шмагає гостя батогом, поки той стогне від насолоди. Коли вистава скінчилася, підліток все ж видав себе якимсь незграбним рухом і шурхотом.

Фрагмент листа Леопольда фон Захер-Мазоха

Розлючена графиня відшмагала Леопольда, "щоб не кортіло", та не вгадала з ефектом - так, боляче було, але крім цього майбутній письменник зловив себе на тому, що відчуває якусь ледве вловиму насолоду від ударів та болю. 

Так почався шлях Захер-Мазоха з дослідження власних фетишів.

Перші спроби пера

Через два роки після переломно-виразного випадку з тітонькою, сім'я Захер-Мазохів перебирається до Праги. Там Лео старанно вчиться, щоби після досягнення повноліття зібрати валізи й податися підкорювати університет. Ступінь доктора права він здобуває в Австрії вже в 19 років, однак душа його лежить не до цього.

У 1858 році Леопольд фон Захер-Мазох анонімно публікує "Одну галицьку історію. Рік 1846 ". Авжеж, купа письменників у всі часи публікувала свої твори, не підписуючись власним іменем, проте конкретно в цьому випадку вимальовується досить кумедний контекст. Лео хотів начебто осторонь поспостерігати, що з того вийде і як відреагує читач. Піддивитись його реакцію, але не з позиції автора. 

Такий собі літературний вуаєризм. Досить іронічна аналогія із шафою в рідному домі виходить...

Чіпке око молодого Захер-Мазоха тим часом продовжує вихоплювати соковиті деталі сучасності й побуту зокрема, які згодом лягають на папір. Нехай Леопольд і прославився здебільшого саме своїми сексуальними уподобаннями, на жаль, розглядають їх окремо від написаних творів, проте вони були тісно пов'язані між собою, упродовж усього життя автора, перетікаючи одне в інше і назад.

Надворі завивав вітер, мокрий сніг пластівцями ліпився у вікна. Графові почувся за стіною звук поцілунків - це Генрієтта цілувала ноги своєї володарки, одягаючи на них хутряні туфлі, - цілувала з усією пристрастю давньої язичницької жриці, що приносить жертву Венері.
Уривок з твору "Згубниця душ".

Одним з перших серйозних втілень у життя еротичної фантазії, що хвилювала Захер-Мазоха із самого юнацтва, став договір з вдовною баронесою Фанні фон Пістор-Богдановою в 1869 році. Згідно з умовами, прописаними на папері, Леопольд (тоді вже професор історії Львівського університету) відмовляється від своєї аристократичної суті в присутності баронеси, відгукуться на ім'я Грегор (Григорій - класичне ім'я кріпака в Російській імперії) й на пів року буквально віддається в рабство за умови, що вдова носитиме хутра.

Леопольд фон Захер-Мазох і Фанні фон Пістор
Гер Леопольд фон Захер-Мазох своїм чесним словом зобов'язується бути рабом фрау Фанні фон Пістор, беззастережно виконувати всі її бажання і накази упродовж шістьох місяців. Зі свого боку, фрау Фанні фон Пістор не має права вимагати від нього чогось ганебного, що позбавляє честі, як людини і громадянина. Крім того, вона має надавати щодня 6 годин для роботи і ніколи не переглядати особисті листи й записи. За кожен проступок, упущення чи образу величності пані Фанні фон Пістор може карати раба, як їй заманеться... Пані обіцяє, що буде носити хутра якомога частіше, особливо - коли перебуває в жорстокому настрої...
Уривок з того самого договору Леопольда фон Захер-Мазоха та Фанні фон Пістор.

Чим цікава ця ситуація, окрім того, що є однією з вишеньок на торті письменницької біографії? *барабанний дріб* Прошу любити й шанувати, основи культури згоди в БДСМ!

Договір сторін вже багато десятиліть є для тематиків невід'ємною процедурою вибудови ієрархій і будь-яких взаємодій між партнерами в площині "домінант-сабмісив". Яким би жорстким і тваринно-грубим не здавався БДСМ широкому загалу, в основі цієї культури лежить принцип згоди і ненасильства, який необхідно фіксувати, перш ніж... перш ніж будь-що. І в історії формування цих стовпів, на яких стоїть тема БДСМ, Захер-Мазох зіграв неабияку роль.

Історія великої пристрасті й великого наклепу

Аврора, вона ж Ванда - перша дружина Леопольда.

У 1870 році виходить друком "Венера в хутрі", і в Мазоха з'являються літературні шанувальники і, що важливо в цьому випадку, шанувальниці.

Так Леопольд знайомиться з 26-річною Авророю фон Рюмлін. Увагу письменника привернули палкі й захопливі еротичні листи, написані дівчиною і підписані ім'ям головної героїні опусу - Ванда фон Дунаєва.

Згодом Захер-Мазох дізнається, що дівчина чекає на дитину від нього, і одружується. За роки подружнього життя пара багато переїздить з місця на місце і ніде не може осісти. Первістка, названого на честь батька, пара ховає в однорічному віці, після чого Аврора народжує ще двічі.

Попри палке, сповнене експериментами інтимне життя (батоги, підкорення і дисципліна, домовленість про присутність коханця тощо), Леопольда фон Захер-Мазоха ці стосунки згодом дедалі спустошували.

Зарозуміла й жадібна дружина, ласа на розкіш, геть розоряє Леопольда, і письменник опускається до звичайної порнографії, в якій немає ані краплі художнього осмислення автором Тієї Самої сексуальності. Доведене чварами, постійними переїздами і браком грошей, у 1886 році подружжя розлучається.

Згодом, так само під ім'ям Ванди фон Дунаєв, Аврора фон Рюмлін напише мемуари, що розгромлять репутацію Леопольда натурально вщент: там він постане збоченцем і безвольним заручником власних девіацій, який зіпсував бідолашній дівчині життя. Докупи з написаною за час шлюбу дешевою порнографічною літературою, це довершить спотворений і оббреханий образ письменника, що не розвінчаний в очах широкої громадськості й досі.

У віці 59 років Леопольд помирає, встигнувши до того одружитися і розлучитися ще раз, перебратися до Німеччини, стати на психіатричний облік, і загалом лишити за собою літературну спадщину у вигляді 80 повістей, 8 п'єс, понад 100 новел і декількох сотень статей та есеїв для різних видань.

Багатогранна і неоднозначна фігура інтелігента-тезки рідного міста досі цікавить літературознавців, розхитує стереотипи і без применшення заслужено лежить в основі неосяжного пласта цілої сексуальної культури.

Дід Леопольда не хотів, щоби прізвище Мазохів кануло в небуття. Онук сумлінно впорався з цією місією.
Дарина Карапетян
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту