Життя в психушці: історія про те, як не збожеволіти, якщо ти - лікар

Якщо ви вирішили стати лікарем, то кар'єрний шлях стовідсотково почнете з інтернатури. А от де саме проведете ці захопливі два роки, залежить від обраної спеціалізації. І тут - не без сюрпризів! Наприклад, початком для відомого психотерапевта Спартака Субботи стала Київська обласна психоневрологічна лікарня №2.

Це зараз Спартак Суббота (на фото зверху) - лікар-психіатр, кандидат психологічних наук, доктор філософії і науковий керівник Інституту когнітивного моделювання. Відомий вивченням поведінки лиходіїв і серійних вбивць.

Тоді ж він був рядовим інтерном, перед очима якого розгорталися ситуації з розряду кінофільму "Пролітаючи над гніздом зозулі". Хіба не так ми, не досвідчені лікарськими реаліями, уявляємо собі роботу психіатрів?

Отже, в найяскравіших спогадах Спартака Суботи - підтвердження або розвінчання "психо-міфів".

Спочатку був Атлас анатомії

Інтерес до психології і психіатрії виник у дитинстві. Пам'ятаю, хтось із рідних лишив на столі Атлас анатомії. Я гортав його без особливого ентузіазму, доки не дійшов до сторінок, де розповідалося, як влаштований людський мозок.

Якщо відкрити радянський Атлас анатомії, то в ньому знайдуться описи всіх органів у розрізі. Але тільки в розділі про мозок були наведені останні дослідження, нові відкриття. Мене приваблювала думка про те, що є ще щось таке, що досі невідомо.

Ви, напевно, здивуєтеся, але в 9 років мене найбільше цікавило те, що стосувалося нервової системи людини. І коли мені виповнилося 21, я, студент медичного університету, прийшов в інтернатуру в психоневрологічну лікарню.

Спадкоємець Ісуса, який створив телепорт

Усі хворі спочатку видаються неймовірно цікавими. Але так лише перший час. Правду кажуть, що психіатри, обстежуючи хворого, дивляться нібито крізь нього. Не показують жодних емоцій. Щойно ти чуєш чергову божевільну фабулу - думаєш: "О! Ну, зрозуміло!". І одразу ж розумієш, що такій людині виписувати.

Одного разу у нас з'явився хворий з маренням величі та винахідництва. Він вважав себе божеством, розповідав про те, що є спадкоємцем Ісуса таі переконував, що винайшов телепорт, яким може скористатися будь-якої миті. Він був упевнений в тому, що може керувати думками інших і зчитувати їх, а свої думки - транслювати в маси через телебачення. При цьому люди можуть поцупити його думки тільки в тому випадку, якщо він їм дозволить. 

Як ви розумієте, лікарям довелося пробиратися в його мозок "без дозволу".

Геріатрія – місце несподіванок

Але спочатку я працював у відділенні геріатрії. Там лежать літні люди не лише з психічними розладами, а й з фізичними проблемами - хвороба Альцгеймера, порушення пам'яті. Працювати з такими пацієнтами дуже складно через високий рівня смертності, а також через проблемну комунікацію.

У геріатрії нам, інтернам, нерідко доводилося допомагати санітарам. Просто тому, що там не вистачало рук. Великою проблемою були взаємини з близькими пацієнтів. Деякі з них постійно звинувачували нас у бездіяльності, а деякі - навпаки, просили, щоб ми якнайдовше тримали людину в стінах лікарні.

Зміна в психіатричній лікарні починалося з восьмої ранку. Ми брали чергування - і починали обхід пацієнтів.

Мені на цьому етапі щастило трохи більше, ніж моїй колезі. Вона розповідала мені, що кожного ранку під час обходу страждала від того, що одна старенька постійно кидала в неї калом. І, що дивно, ніколи не промахувалася!

Після ранкового обходу ми заповнювали карти пацієнтів, потім йшли на пари. Як-не-як інтернатура - це не тільки практика, а й вивчення теорії. А після пар, до обіду, ми проводили терапію, різні процедури.

Геріатрія - місце несподіванок. По коридору може йти дідусь, побачити вас, взяти й раптово помочитися прямо там, де ви стоїте. Спеціально. Отакі ситуації, чесно кажучи, дратують набагато більше, ніж хлопець, який каже, що на нього полюють інопланетяни, або скаржиться на те, що в нього комахи замість внутрішніх органів.

Геріатрія була мені не дуже цікава. Нічні чергування забирали багато сил і часу. Тому я попросив перевести мене в відділення гострих епізодів.

Як пацієнт мало не став лікарем

У це відділення надходили люди в гострому психозі або з алкогольним делірієм (у народі - "білка"), і, як наслідок - божевільними ідеями та галюцинаціями. У гострих епізодах, звісно, все було набагато цікавіше.

Одна з найяскравіших ситуацій - коли пацієнт майже переконав нас із колегою в тому, що він зовсім не хворий, а насправді лікар психлікарні! Розмовляючи зі мною, він приводив переконливі аргументи, називав імена інших хворих, говорив, які у них симптоми та діагнози. Більше того, він упевнено розповідав, яким чином кожен з них потрапив до лікарні.

Усе це тривало доти, доки до кабінету не зайшла завідувачка і не сказала мені: "Так, це взагалі-то хворий! Відведи його в корпус, вже час обіду".

Тоді я переглянувся зі своїм колегою-інтерном, який весь цей час точно так само захоплено слухав псевдолікаря. Ми були здивовані тим, до чого ж переконливою може бути брехня психічно нездорових людей.

Без жартів і гамівних сорочок

Реалії психіатричної лікарні дуже перебільшені в ЗМІ й кіно. Наприклад, вже більше ста років ніхто не використовує гамівні сорочки, які так люблять показувати у фільмах. Нині їх зустрінеш хіба що в музеях.

Так, крім транквілізаторів, які зазвичай застосовуються до вкрай буйних пацієнтів, і зараз використовуються ліжка з фіксаторами. Але відбувається це набагато рідше, ніж всі звикли думати.

Є ще один міф - специфічний гумор психотерапевтів щодо пацієнтів. Тут треба сказати, що ми справді дуже багато жартуємо на тему психічних розладів в цілому, але нормальний лікар ніколи не перейде етичну межу по відношенню до пацієнта.

Чи складно зберігати здоровий глузд, щодня спілкуючись із психічно хворими людьми? Зовсім ні. Мені здається, що всі, хто прийняв рішення йти на таку спеціальність, не має з цим жодних проблем. "Дах" не їде, якщо є чітке розмежування між поняттями здорового глузду та патології.

Дівчина-робот

Особисто мені найцікавіше було працювати з пацієнтами, які пережили комплексний посттравматичний стресовий розлад. Справа в тому, що в стресових обставинах нервова система, не витримуючи, створює емоційне оніміння.

І от одного разу з таким розладом до нас надійшла дівчина, яка пережила сексуальне насильство. Вона зізнавалася, що зовсім нічого не відчуває: ні болю, ні страху, ні смутку, абсолютно ніякого негативу, так само як і позитивних емоцій. Немов якийсь робот. І при цьому вона вважала, що щаслива.

Але людина здорова та психічно повноцінна тільки тоді, коли здатна відчувати повний спектр почуттів.

Коли знову може взаємодіяти з людьми, прив'язуватися до них, відчувати симпатію. Цього не завжди вдається домогтися в настільки важких випадках. Але вони дуже цікаві в клінічній практиці. Я досі люблю працювати з такими видами розладів.

Більшість людей насправді не хворі

Цей досвід мені дуже знадобився. Він допоміг мені зрозуміти, що більшість людей насправді не хворі. І те, що деяким моїм колегам може здатися відхиленням, насправді є особливістю характеру або особистості людини. Тобто людина є в рамках здоров'я.

І, навпаки, через досвід роботи в психіатричній лікарні я знаю, коли все-таки варто відправляти пацієнта в психоневрологічний диспансер.

Але, якщо відверто, найбільше задоволення, яке мені доводилося випробувати за два роки роботи в психлікарні, - це кінець цієї роботи. Я чітко зрозумів, що більше не хочу працювати з патологіями.

Замість цього я горів бажанням працювати з тими, кому ще є шанс допомогти. Шизофренію, на жаль, вилікувати не можна (хіба що тимчасово нормалізувати стан пацієнта). Мені ж хотілося бачити явні зміни, розв'язувати проблеми.

Наприклад, через агорафобії (страх натовпу, відкритого простору) людина не може ходити на роботу. Або ж у нього панічні атаки і глибока депресія, через які він не може взаємодіяти із зовнішнім середовищем. Або соціальна тривога, яка заважає заводити знайомства, будувати особисте життя. Це все можна змінити упродовж декількох місяців. І, отримавши потрібний результат, я відчуваю радість і задоволення від своєї роботи.

Зображення: freepik.com

Зображення для колажу: wikipedia.org

Катя Бахаджаті
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту