Найкращі коктейлі світу вигадав Гаррі Креддок. Його називали підступним самолюбом, який вижив з роботи жінку

Гаррі Лоусон Креддок - автор легендарних коктейлів - спритно наливав бальзам на душу будь-якому спраглому, сміливо ступав по головах заради кар'єри, а пішов з життя у злиднях і забутті.

Одного разу цього невисокого і доволі скромної зовнішності чоловіка спитали: "Як краще випити коктейль?". "Швидко, - відповів Гаррі, - доки він сміється з тебе".

Його життя дуже нагадує коктейль, що зігріває спочатку та збиває з ніг наприкінці. Гаррі Креддок не уявляв свого життя без келиха і алкоголю, хоча, звісно, для нього випивка була лише роботою. Роботою, яка дуже швидко стала сенсом життя. Справою, заради успішності в якій він ні перед чим не зупинявся...

Американська мрія

Легендарний бармен народився в серпні 1876 року в багатодітній родині простих трударів, які працювали в швейній промисловості, в невеликому селі Котсуолд графства Глостершир. Майбутнє хлопця було визначено: йти на фабрику й шити робу, але юний Гаррі бачив своє життя інакше. Його вабили загадкові Штати з їхніми, як йому тоді здавалося, звичаями, ароматами свободи і захмарними перспективами.

Я їду в Америку, чи повернуся скоро - не знаю. Стану відомим і успішним - не сумнівайтеся,
сказав рідним 21-річний хлопець.

З декількома пенні в кишені Гаррі відплив з Ліверпуля - і опинився в Нью-Йорку. Тут амбітного британця ніхто не чекав, тому впродовж трьох років, щоб чогось навчитися, він підглядав за роботою барменів, розробляв руки для "гри" з посудом і пляшками. За три роки він отримав перше місце роботи - розкішний готель "Голланд" в Клівленді, потім був "Чикаго Палмер, а в 1906 році він став за стійку мангеттенського бару готелю "Нікербокер". Керував барним процесом майстер Джеймс Б. Ріган. Саме під його керівництвом Гаррі створив свій перший коктейль Чортополох.

Уже не британець, ще не американець

Тоді відбою від клієнтів у Креддока не було, слава про його напої гула серед простих пиях і багатих цінителів алкоголю. Але стався збій, передбачити який було неможливо.

У катастрофі з "Титаніком" загинув роботодавець Гаррі. З новим керівництвом готелю він не спрацювався і поїхав на Багами, де йому одразу ж запропонували роботу в готелі "Колоніаль". Почавши зі старшого бармена, він дуже швидко отримав одну з керівних посад. Жити в своє задоволення, змішувати-розливати алкоголь і продовжувати заробляти - от яка перспектива була у Гаррі. Була, але дуже недовго.

Втеча від "Сухого закону"

У 1920 році "Сухий закон" поставив сувору печатку заборони на виробництво та розповсюдження будь-якого алкоголю. Колеги Креддока, як і він сам, залишилися не при справах. Хтось намагався перекваліфікуватися, хтось пішов у підпілля і, ховаючись від закону, намагався щось комусь все-таки наливати. Нашому герою така перспектива не подобалася - і в 44 роки, разом з дружиною Енні та падчеркою Лулу він вирішує повернутися на батьківщину. Хитрий Гаррі знав, що там, у Британії, культури пиття немає і що непогано було б навчити земляків приходити в бари і пити вишукані коктейлі.

Американка з тростиною для алкоголю за часів "Сухого закону", США, 1922 рік

Тож виходу Креддока на лондонську алкогольну сцену чекали, зокрема й керівництво готелю "Савой". Мабуть, єдиного на той час місця, де до алкоголю ставилися з більшою повагою, ніж у звичайних пабах. Дуже швидко чудові коктейлі Гаррі обговорювали тисячі лондонців, про нього писали в газетах, а трохи пізніше, в 1927 році, фігура бармена опинилася в Музеї мадам Тюссо.

Жінко, вийдіть із-за стійки!

З одного боку Гаррі не було конкурентів - на його рахунку вже близько двохсот коктейлів, від яких шаленіли представники аристократії, зірки кіно та письменники. Керівництво "Савоя" раділо обдарованому бармену, давши йому абсолютну свободу дій.

Але з іншого - існувала перешкода на ім'я Ада Коулман - одна з двох жінок-барменів Англії того часу. Родзинка готелю. У Ади була своя клієнтура, вона вміла говорити з відвідувачами і завжди знала, що саме запропонувати випити.

У Гаррі ж було своє бачення: жінка не повинна стояти біля стійки, жінок-барменів взагалі не може бути. Дуже підло, потайки Креддок починає вмовляти керівництво скоротити час перебування на роботі Ади Коулман. А потім - взагалі нашіптувати, що вона не справляється зі своєю роботою, і якщо так триватиме, то Гаррі звільниться.

Аді Коулман, що віддала десятки років головному готелю Лондона, спочатку сказали, що її техніка застаріла. Потім заявили, що їм потрібен бармен з американським стилем і свої останні роки роботи в "Савої" жінка пропрацювала в гардеробі готелю і квітковому магазині при ньому. А Гаррі Креддок отримав посаду головного бармена і міцно тримав її майже 15 років.

Ада Коулман, легендарна жінка-бармен

Тут можна було б засудити підступність Гаррі, але на той час він був найкращим і хотів тримати біля себе барменів гідних собі. Разом з цим він ніколи не ділився своєю майстерністю з іншими - хіба що казав про пропорції в коктейлях.

Звісно, колеги Креддока ненавиділи його, але хто на це зважав? Хоча варто сказати про повагу, яку Гаррі проявляв до кожного любителя випити. Наприклад, міг витратити 50 фунтів стерлінгів на трансатлантичні дзвінки, просто щоб нагадати клієнту улюблений рецепт коктейлю. "У цьому і є суть бармена. Ви продовжуєте піклуватися про своїх гостей навіть тоді, коли вони не сидять за вашою стійкою", - любив повторювати він.

Коктейльна книга Савоя

За 15 років роботи Креддока в Савої увінчалися "Коктейльною книгою Савоя" із 750 рецептами. Сучасні бармени вважають це видання своєю "біблією" от уже майже століття. Туди увійшли і унікальні дітища Гаррі - Біла леді, Сухий мартіні та Летючий шотландець.

  • Летючий шотландець

Рецепт: шотландський віскі - 50 мл, вермут - 40 мл, цукровий сироп - 1 ч.л, ангостура біттер - 3-5 крапель.

  • Біла леді

Рецепт: джин (сухий лондонський) - 40 мл, Куантро - 30 мл, лимонний сік - 20 мл, лід - 200 гр, помаранчева цедра або долька лимона - 1 шт.

  • Сухий мартіні

Рецепт: джин - 60 мл, мартіні - 10 мл, оливка або долька лимона - 1 штука.

Обкладинка "Коктейльної книги Савоя", 1930 рік

Історія замовчує, чому Гаррі вирішив піти з хлібного місця, мабуть, його остаточно добило самолюбство: бути неймовірно відомим і не мати власного бару. Але амбіції довелося вгамувати - на порозі стояла Друга світова. Креддок влаштувався в бар "Дорчестер" в районі Мейфер і працював там під час бомбардувань, навіть примудрявся змішувати убогий, в умовах війни, алкоголь. Свій бар Гаррі так і не відкрив - у його мізерних біографіях про це нічого не написано.

Гіркий післясмак

У 1947 році Креддок вирішив, що настав час повісити білий піджак на гачок і назавжди дати своєму шейкеру спокій. Свій останній коктейль Гаррі змішав у 71-річному віці та, як завжди, зробив це неперевершено. Що з ним було останні 15 років його життя - не відомо. Хіба що злидні, в яких помер Креддок - його поховали на цвинтарі для жебраків у Ганнерсбері.

Ірина Маслова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту